Карткова гра «Буває чи не буває?»

Карткова гра «Буває чи не буває?»

Яблука ростуть під землею, у пральній машині крутиться чашка, а на дереві замість плодів достигають теплі шапки. Щось тут точно переплуталося! Дитині потрібно уважно роздивитися картинку, визначити, чи може таке трапитися насправді, та пояснити свою відповідь.

У наборі поєднані реальні й абсурдні ситуації. Одні картинки легко впізнати: пожежник гасить вогонь, дівчинка ховається від дощу, жінка нарізає хліб. Інші викликають здивування і сміх: автомобіль пливе морем, хлопчик має хвіст, а взуття запікають у духовці.

Гра спонукає дитину вдивлятися в деталі, порівнювати побачене з власним досвідом і формулювати аргументовану відповідь.

Як грати?

Покажіть дитині картку та запитайте: «Так буває чи не буває?»

Після відповіді продовжте розмову:

• «Як ти зрозумів?»

• «Що тут неправильно?»

• «Чому так не може бути?»

• «Як має бути насправді?»

• «Що потрібно змінити на картинці?»

• «Що може статися далі?»

Наприклад, дитина бачить жінку, яка ставить кросівки в духовку. Відповіді «не буває» недостатньо — попросіть пояснити, чому взуття не можна запікати, для чого призначена духовка та де зазвичай сушать або зберігають кросівки.

Так коротке завдання поступово перетворюється на розгорнуту розповідь.

Що розвиває гра?

Щоб визначити, можлива ситуація чи вигадана, дитина має впізнати предмети й дії, пригадати їхні властивості, помітити суперечність і сформулювати висновок.

Під час гри дитина тренується:

• уважно розглядати зображення та помічати важливі деталі;

• відрізняти реальні події від фантастичних і безглуздих;

• розуміти призначення предметів;

• встановлювати причинно-наслідкові зв’язки;

• порівнювати побачене з власним життєвим досвідом;

• відповідати на запитання повним реченням;

• пояснювати й обґрунтовувати свою думку;

• будувати речення зі словами «тому що», «але», «якщо»;

• добирати точні назви предметів, дій та ознак;

• контролювати поспішну відповідь і перевіряти себе;

• утримувати запитання в робочій пам’яті;

• складати короткі послідовні історії.

Абсурдні сюжети добре активізують мовлення. Дитині хочеться не лише сказати, що картинка неправильна, а й розповісти, що саме її розсмішило та як виправити ситуацію.

Варіанти занять із картками

«Буває чи не буває?»
Дитина визначає, чи можлива зображена ситуація, і пояснює відповідь.

«Знайди помилку»
Потрібно якомога швидше помітити безглузду деталь і назвати її.

«Виправ художника»
Дитина розповідає, що потрібно прибрати, додати або замінити, щоб картинка стала правильною.

«Знайди пару»
Доберіть дві картки зі схожими героями, предметами чи діями: реальну та абсурдну ситуацію. Порівняйте їх.

«Закінчи речення»
Дорослий починає: «Так не буває, тому що…», а дитина продовжує думку.

«Вигадай небилицю»
Запропонуйте придумати кумедну історію за фантастичною картинкою. Нехай дитина пояснить, як герої потрапили в таку ситуацію і чим усе закінчилося.

«Спіймай дорослого на помилці»
Дорослий навмисно дає неправильну відповідь, а дитина має його виправити й довести свою думку.

Як змінювати складність?

Для молодших дітей починайте з карток, на яких невідповідність добре помітна. Приймайте коротку відповідь, а потім допомагайте розширити її запитаннями.

Коли дитина освоїться, просіть:

• відповідати повним реченням;

• називати кілька ознак неправильної ситуації;

• самостійно формулювати запитання;

• придумувати реальне продовження сюжету;

• знаходити одразу кілька можливих пояснень;

• описувати картку по пам’яті після короткого перегляду.

Складність змінюється без заміни матеріалу, тому набір залишається цікавим на різних етапах мовленнєвого розвитку.

Кому стане у пригоді?

Гра підійде дошкільникам і молодшим школярам для домашніх занять, розвитку мовлення та підготовки до школи.

Картки також зручно використовувати логопедам, психологам, дефектологам, нейропсихологам, вихователям і корекційним педагогам. Вони допомагають оцінити, як дитина розуміє зміст зображення, встановлює логічні зв’язки та будує пояснення.

Чіткі великі ілюстрації зручно розглядати під час індивідуальної роботи або показувати невеликій групі дітей.

Комплектація

• набір великих карток із реальними та абсурдними ситуаціями;

• компактна коробка для зберігання.

«Буває чи не буває?» — гра, після якої дитина уважніше дивиться, більше запитує і знаходить дедалі точніші слова для пояснення своїх думок.